Увійти Зареєструватися

Вхід до Вашої сторінки

Логін
Пароль *
Запам'ятати мене

Бібліотека

Структура органів правління організації та стилі управління

Громадські організації (або ж неурядові організації – НУО) як самостійні інституції не лише надають послуги цільовій аудиторії, а й здійснюють управління власними ресурсами (людськими, фінансовими, матеріально-технічними) та процесами, що відбуваються всередині організації (формування кадрової політики, реалізації завдань, ідей і проектів), а також важелями впливу на перебіг дотичних до її діяльності процесів зовнішніх.

Задля якісного управління діяльністю та досягнення поставленої мети НУО формує органи правління. Важливо, щоб при цьому була дотримана політика представництва різних статей і вікових груп. Розподіл функцій у прийнятті рішень, дотримання розмежування повноважень є запорукою високого рівня організаційного розвитку, системності і сталості в реалізації визначених кроків і мінімалізує виникнення кризових ситуацій. Належне врядування дозволяє також обмежувати владу однієї людини (наприклад – керівника) та сприяє ефективному залученню і використанню ресурсів.

Структура органів правління

Основними управлінськими органами в організації є керівні, виконавчі і контролюючі органи. Їх утворення визначається і регулюється чинним законодавством України (ЗУ «Про громадські об’єднання», «Про благодійну діяльність і благодійні організації»).

Залежно від масштабу діяльності організації та кількості її членів найвищим управлінським органом можуть бути загальні збори, конференція або з’їзд. Зазвичай він збирається раз на рік із метою прийняття найважливіших рішень: створення або ліквідація організації, затвердження Статуту, прийняття та звільнення членів організації, обрання та відкликання членів Правління, Ревізійної комісії тощо. Повноваження цього органу не можуть бути делегованими.

Однак важливі у діяльності організації питання потребують частішого ніж раз на рік вирішення. Задля злагодженої роботи організації, прийняття стратегічних рішень обирають колегіальний орган – Правління, – який може делегувати виконання своїх рішень виконавчому органу. Правління звітує вищому органу (наприклад, Загальним зборам), але має право самостійно ухвалювати рішення від імені організації. До переліку повноважень входить затвердження і звільнення голови Правління, розробка і коригування стратегії розвитку організації, окремих проектів і заходів, затвердження річного бюджету, звіту організації, залучення ресурсів тощо. Колегіальність прийняття рішення запобігає просуванню інтересів окремих осіб.

Голова Правління, хоч і не може приймати одноосібних рішень, проте при однаковій кількості протилежних думок членів Правління його голос вважається вирішальним. У повноваження Голови входить складання графіку засідань Правління, формування порядку денного, ведення засідань, нагляд за прийомом і звільненням членів організації, представлення організації на всіх рівнях та ін.

Окрім Правління, організації можуть створити й виконавчий орган на чолі з директором (або окрему одиницю – виконавчого директора), який підпорядковується Правлінню. Його завдання – розробляти і впроваджувати операційні плани, управляти ресурсами, визначати потреба організації, відповідати за ефективність виконання поточних завдань, популяризувати організацію в соціумі.

Необхідними складовими елементами в структурі НУО є Ревізійна комісія та Наглядова рада. Ревізійна комісія підпорядковується найвищому органу правління і контролює виконання його рішень, дотримання організацією чинного законодавства, використання ресурсів (особливо фінансових). Члени Ревізійної комісії можуть брати участь у засіданні Правління, але без права голосу. Наглядова рада виступає більше як дорадчий орган, який сприяє розробці і втіленню стратегії розвитку організації, врегульовує конфлікт інтересів, стежить за відповідністю діяльності організації проголошеним  цінностям, цілям і місії.

структура НУО

Попри обов’язковість певних складових елементів, структура організації може змінюватися залежно від потреб – класична (вертикальна, ієрархічна) структура може стати частково децентралізованою, що типово для великих організацій, а також у випадках, коли організації реалізовують одночасно кілька проектів, за кожен із яких відповідає окрема група людей.

Стилі управління

Загалом коли йдеться про стилі управління в громадській організації, то визначальним у побудові взаємозв’язків між органами врядування є людський чинник, а саме – особистість керівника, впливовість якого визначається наявністю в нього лідерських навичок.

Згідно з найбільш поширеною теорією німецько-американського психолога Курта Левіна, існує три стилі лідерства:

  • авторитарний (коли влада керівника є визначальною, все тримається під суворим контролем);
  • демократичний (колегіальне вирішення завдань,  довіра між членами організації, розвиток їх ініціативності, висока самосвідомість і відповідальність кожного);
  • ліберальний (низька вимогливість, відсутність дисципліни та чіткого контролю за діями членів колективу).

Важко сказати, який зі стилів управління бажаний для громадської організації – все залежить від того, наскільки самодостатніми, відповідальними, професійними особистостями є члени колективу, як давно і наскільки злагоджено вони працюють разом, у яких умовах діє організація тощо. Більше того, з часом стиль управління може змінюватися, набувати змішаних форм. Проте, з метою запобігання конфлікту інтересів, ключові моменти мають бути задекларовані в цінностях і принципах діяльності організації, а також у нормативних документах про діяльність органів управління (наприклад, у Положенні). Випрацьовуючи політику уникнення конфлікту інтересів, організація лише посилює свій авторитет і впливовість у суспільстві як інституції прозорої та підзвітної, що сприяє залученню серйозного людського і фінансового капіталу.

***

Якщо ви потребуєте налагодження взаємозв’язків між органами управління організацією та всіма членами вашої команди, Платформа розвитку громадянського суспільства «Маркетплейс» радо вам у цьому допоможе.