Я обожнюю фасилітацію як інструмент за те, що він допомагає підсвітити виклики і зони росту, але й одразу сприяє пошуку рішень. Звісно, все залежить...Я обожнюю фасилітацію як інструмент за те, що він допомагає підсвітити виклики і зони росту, але й одразу сприяє пошуку рішень. Звісно, все залежить від майстерності фасилітатора/ки, але оця магія, що трапляється в процесі, завжди діє і на аудиторію, і на того, хто фасилітує. Так було і вчора в молодіжному центрі "48.32" у Бобринці, куди приїхала на запрошення Слов'янський культурний центр "Задзеркалля" та команди МЦ.

Я завжди кажу, що будь-які виклики, з якими зустрічаються люди, які тільки створили команду, це ОК і навіть круто, що вони є. Якщо над ними працювати, а не робити вигляд, що їх немає, тоді й буде результат. Учора я раділа тому прагненню, що має молодь Бобринця в творенні цього простору. А ще більше раділа тому, що вони не бояться один одному сказати правду у вічі і роблять це без травматизації іншого. І готові бачити усі суперечності й труднощі.

Моє завдання було лиш дати кілька інструментів, які допоможуть кожному зрозуміти комфортне місце в цій команді, повзаємодіяти й усвідомити свої та колективні зони росту.

"До цієї зустрічі ми були якісь неорганізовані, а зараз відчуття, ніби стало комфортніше і ми стали більше схожі на команду" - відгук, який дуже зігрів моє фасилітаторське серденько наприкінці зустрічі.

Хоча це були лише 3 години фасилітації із 2-річною дитиною у просторі, що явно давала знати як їй нудно? Але це окрема історія... - feeling powerful Show more